Найтепліше, що носим з собою,
Те, що йде по життю разом з нами,
Те, що радістю віє й журбою -
Тепла посмішка рідної мами.
Де б не був ти, далеко від дому,
В полі бою чи в пишних палатах,
Лиш згадаєш усмішку знайому,
І захочеш додому вертати.
Добра, мила, душа моя ненька,
Я про тебе завжди пам’ятаю.
Не хвилюйся за мене, рідненька,
В мене все буде добре, ти знаєш.
Я приїду додому невдовзі,
Пригорну тебе щиро до серця,
А що довго я був у дорозі,
Зрозумій, і на мене не сердься.
