Все минає і все проходить, але при тому незміним є .... І як тисячі років тому, ми зустрічаємо, закохуємось, поєднуємо долі.
Про це писали сотні авторів, і з добрих два десятки можна було б зараз перерахувати, але мова не про них, а про описані сюжети, тож...
Взаємовідносини з коханою людиною найчистіші та найперспективніші ті, в яких партнери здатні сприймати один одного саме такими, якими вони є. Трохи гірше, коли готовий до сприйняття один з партнерів. І зовсім середньо статистичне, коли обоє прагнуть переробити коли не все одне в одному, то принаймні - майже все. Запитується: «А що ж тоді власне Вас привабило, коли так хочеться все змінити?» Звісно, під час залицяння, ми прагнемо показати себе з якомога ліпшого боку, а потім виявляється, що маємо те, що маємо (пророчий вислів, зроблений одним з вже колишніх президентів). Не зрозуміло, звідки в нас стільки комплексів, що ми боїмося бути собою?
Славнозвісний Нарцис милувався собою, точніше своїм відображенням в воді, а річка тим часом була зачарованна відображенням себе в блакитних очах Нарциса... І ця історія, як ми пам’ятаємо, погано закінчилась для юнака, що перетворився в самозакохону квітку, але для річки - жодних наслідків...
Тож, чи варто так самостверджуватись за рахунок іншого? І ніхто не знає, для кого з Вас наслідки будуть фатальними. Справжнє кохання прощає, справжне кохання виправдорвує, справжнє кохання – взаємне кохання.... адже чисте почутття одного, неодмінно породжує почутття в іншому. І коли Вам здалось, що Ви безвідповідно покохали... наголошую - Вам здалось!
Кохання існує заради почуття до людини, вартої його, але не заради користі, отриманої від обєкту кохання. І найчесніше кохати не своє кохання, а людину, дозволяючи їй бути собою.
