Не таким мені
бачилось літо,
Не коротким суровим та сірим…
В різнобарв’я
хотілося вдіти,
І місцями
заляпати білим.
Та ніхто не питає
ніколи,
Як кому по житті
доведеться…
І шумлять сумні
осокори,
Ніби тугу читають
із серця.
Так шляхи
обираючи люди,
Оцінити затрати
не в змозі.
Як воно в тім
житті нам буде
На легкій чи
тяжкій дорозі.
Не таке мені
бачилось літо,
Та не сила дорогу
міняти,
У душі моїй осінь
розлито,
А про неї краще
мовчати….
О. Вишневська
